У моєму блозі можна часто побачити ім'я В'ячеслава Левандовського. Безумовно, ця людина була, напевне, найбільш активною в порівнянні з іншими персоналіями ранньої української анімації. Проте Левандовський був не єдиним діячем в галузі української анімації тих часів.
На той час, коли Левандовський вже зневірився в тому, що йому дадуть бодай щось зробити в Україні, на київській фабриці "Українфільм" працював так званий "київський тріумвірат": Євген Горбач, Семен Гуєцький та Іполит Лазарчук (на той час ще активним не був). Є. Горбач та С. Гуєцький були учнями Левандовського, і після роботи поодинці над проектами Левандовського та ще кількома нехудожніми фільмами їм вдалося зробити власний фільм. Він був зроблений доволі великою командою з цілою групою художників-аніматорів, сценаристом та композитором. І ось мультиплікаційний цех "Українфільму" випустив у 1934 році фільм "Мурзилка в Африці". За основного персонажа було взято популярного у ті часи перонажа дитячого журнала "Мурзилка" - власне, Мурзилку. Точно сказати, що це за сутність - складно, адже у перших номерах "Мурзилки" він був собакою, а потім раптово став... хлопчиком. Власне, і у мультфільмі він постає перед нами у людському образі. Сценарій Є. Дубинського, на мою думку, не витримує критики чи порівняння із іншими анімаційними зразками тих часів. Мурзилка та Знайка читають в журналі "ПІОНЕР" про те, що "у Африці діти важко працюють", а далі - бачать на папері, мов у чарівному дзеркалі, як білий колонізатор примушує дітей носити важкі вантажі на корабель. Зокрема, показано, як одна дівчинка падає від втоми на землю, а колонізатор за це кидає ії до замкненого на замок куреню. Головні герої швидко сідають у літак власного виробництва та вилітають до Африки. Під ними прокручується карта, і невдовзі вони сідають на території африканського континенту. Після 8 хвилин місцями досить кумедної біганини дівчинку врятовано, колонізатор гине страшною смертю, герої (разом з врятованою дівчнкою) повертаються до СРСР. Мені важко не погодитись з Б. Крижанівським, який ствердив у своєму творі "Мальоване кіно України", що все у цьому фільмі має ще досить багато вад технічного характеру, а місцями виказує повний дилетантизм авторів.
Статистичні дані
Назва: "Мурзилка в Африці"
Дата випуску: 1934 рік
Режисери: Євген Горбач, Семен Гуєцький
Режисери: Євген Горбач, Семен Гуєцький
Студія: Київська фабрика "Українфільм"
Країна: УРСР
Метраж: 295 м. = 10 хв. 45 с. (1 частина)
Країна: УРСР
Метраж: 295 м. = 10 хв. 45 с. (1 частина)
Сюжет
Популярні дитячі герої Мурзилка та Знайка припиняють пригноблення негритянської дівчинки колонізатором.
Команда
Євген Горбач, Семен Гуєцький - режисери
Є. Дубинський - автор сценарію
Євген Горбач, Семен Гуєцький, І. Клебанов, С. Крюков - художники-аніматори
Олександр Зноско-Боровський - композитор
Олександр Зноско-Боровський - композитор
Додаткова інформація
Графічний фільм, перший український звуковий мультфільм, що вийшов на екран. Зберігається у Державному фільмофонді Російської Федерації.
Відгуки
"Це був фільм «Мурзилка в Африці», поставлений Є. Горбачем та С. Гуєцьким за сценарієм Є. Дубинського.
Власне, це був перший український художній фільм зроблений не у техніці площинних маріонеток, а по-справжньому пофазно мальований... Робота над фільмом «Мурзилка в Африці» була, можна сказати, роботою всього мультиплікаційного цеху. Це було їхнє свято — адже вони все ж розпочали художній фільм. Це вже було — незалежно від художніх наслідків — перемогою. І навіть директор кінофабрики кидав всілякі збори та засідання, прибігав до мультиплікаторів та просив: «Хлопці, покажіть Мурзилку!» Йому, як і іншим, страшенно подобалась сама «магія фільму» — намальоване стає рухливим, живим. До того ж, все було не тільки рухливим, але й звуковим.
Тему цієї маленької картини не можна назвати виключно оригінальною... Африка була найбільш казкова частина світу на ниві мистецтва для дітей. І це легко можна зрозуміти. Та екзотичність флори і фауни поступалася в творах радянських митців іншому — боротьбі проти колонізаторів, боротьбі за визволення пригноблених африканців від ярма білих плантаторів. У дитячій літературі, у дитячому кіно поширеною темою була боротьба радянських школярів-піонерів за визволення маленького чорного хлопчика чи маленької чорної дівчинки з чіпких рук білого гнобителя-колонізатора. Це давало змогу показати і кмітливість та стійкість нашої дітвори, і її інтернаціоналізм. Показати у доступному для дітей вигляді. Шкода лише, що така сюжетна побудова потроху ставала штампом, загальним місцем.
Власне, і сценарій Є. Дубинського не дуже відходив від досить усталених колізій «африканської драматургії». У сценарії — само собою, і у картині — оповідалося, як група радянських дітей разом з Мурзилкою — смішним і симпатичним героєм з однойменного дитячого журналу, котрий набув величезної популярності,— мандрує до Африки, щоб визволити з неволі негритянську дівчинку Кане. Долаючи труднощі й перешкоди, вони виривають Кане з лабет пригноблювача-колонізатора.
Фільм цей мав ще досить багато вад технічного характеру, а місцями виказував і певний дилетантизм авторів. Але саме у роботі над «Мурзилкою в Африці» склалася група митців-однодумців, було створено єдиний мистецький організм. І це відразу ж далося взнаки"
Крижанівський Б. М. Мальоване кіно України. — Київ: «Мистецтво», 1968. — с.152.
Немає коментарів:
Дописати коментар