Тук-Тук та його приятель Жук (1935)

Мабуть, апофеозом творчості В. В. Левандовського став звуковий мультфільм "Тук-Тук та його приятель Жук". Левадовський знімав цей мультфільм у 1928 році із досить значними планами: він бажав, щоб мультфільм став якщо не першим, то бодай одним з перших звукових мультфільмів у світі. Проте цим планам, як неважко здогадатися, не дало здійснитися керівництво ВУФКУ. Найімовірніше, через нерентабельність було припинено фінансування роботи над мультфільмом та Левандовський був змушений припинити роботу над своїм утвором. На відміну від "Тук-Тук на полюванні", мультфільм був завершений учнями В.Левандовського, коли він вже покинув Україну та працював на "Мосфильме", під назвою "Як Тук-Тук город свій доглядав та з свинею тупорилою воював" у 1935 році. Зрозуміло, що тогочасні діти, які раніше були позбавлені можливості подивитися простий та веселий фільм, одразу полюбили веселого хлопчика Тук-Тука та його пса Жука, а для дорослих було приховано пропагандистську алегорію про боротьбу з німецькими мілітаристами. Завдяки цьому пізніше було зроблено ще кілька фільмів про Тук-Тука та "товариша кудлатого Жука". На думку Б. Крижанівського вони були менш талановито зроблені, ніж перший фільм, що не дивно, оскільки Левандовський вже не брав участі у їх створенні.

"Тук-Туку та Жуку" пощастило більше, ніж багатьом іншим українським мультфільмам, оскільки цей фільм зберігся. Як і деякі інші ранні українські мультфільми, був у радянські часи перевезений до Росії, де зберігався у "Госфильмофонде". у 2010-х роках копія негативу була куплена Національним Центром Олександра Довженка та через деякий час відреставрована.

У вересні 2017 року відбувся урочистий показ фільму у рамках фестивалю Linoleum.

Статистичні дані

Назва: "Як Тук-Тук город свій доглядав та з свинею тупорилою воював"
Інші назви: "Тук-Тук та його приятель Жук"

Дата випуску: 1935 рік
Режисер: В'ячеслав Левандовський, Євген Горбач, Д. Бабаєв

Студія: Київська кінофабрика "Українфільм"
Країна: УРСР
Метраж: 300 м. = 10 хв. 56 с. (1 частина)

Сюжет

Хлопчик Тук-Тук та його пес Жук захищають свій город від тупорилої свині.

Команда

В'ячеслав Левандовський, Євген Горбач, Д. Бабаєв - режисери, художники-постановники
Олесь Донченко - автор сценарію

Сергій Конончук, І. Клебанов, С. Крюков - художники-аніматори, 

Н. Комарова-Притульська - звукооператор

О. Зноско-Боровський - композитор

Відгуки

"За рік вийшов на екрани новий мультфільм, зроблений тією ж творчою бригадою(бриг. фільму "Мурзилка в Африці - прим.автора). Це був фільм «Тук-Тук та його товариш Жук», поставлений Є. Горбачем та С. Гуєцьким за сценарієм українського дитячого письменника Олеся Донченка. Музику до фільму написав композитор О. Зноско-Боровський.
«Тук-Тук та його товариш Жук» — перший на Україні, зроблений методом целулоїдних перекладок. До того у нас такі фільми не робилися. Приблизно в ті роки режисер О. Птушко, описуючи технологію виробництва мультиплікатів, казав, що «за кордоном, де целулоїд коштує відносно недорого, такий метод вживається. Але за рік-два вже й радянські кіномитці дістали змогу працювати на целулоїді, що значно економило працю, прискорювало роботу над фільмом. «Тук-Тук та йог товариш Жук» мав успіх у глядачів і був позитивно оцінений у пресі. А пісенька з нього — «Я хлопчик-молодчик, веселий Тук-Тук, зі мною товариш кудлатий мій Жук», — здається, живе й досі. Особливо добре сприймали фільм юні глядачі — саме ті, на кого він і був розрахований.
Зміст фільму нескладний. Ми бачимо, як хлопчик Тук-Тук разом у кудлатим Жуком пораються на своєму городі, співаючи пісню. А в цей час тупорила свиня, яку благословляє хитра лисиця, збирається захопити город. Щоб не було сумніву, кого саме мають на увазі автори, кадри «свинського походу» йдуть під акомпанемент німецької пісні «О майн лібер Августін». Вартові-птахи попереджають Тука про небезпеку. І він разом з друзями готується до оборони: 

Збудуємо паркан ми, веселий народ,
Щоб рило свиняче не лізло в город.
Наступає на город вороже військо — пацюки, гусінь, таргани й інша нечисть. Тук-Тук з кавалерією та артилерією мчить їм назустріч І розпочалася баталія. Горох стріляє, мов кулемет, дині та гарбузи вибухають бомбами та снарядами, шпаки вплітають із шпаківень — ніби літаки летять… Весь город піднявся проти непроханих гостей.
Свиню поранено. Вона сідає на літак і тікає. Але Тук-Тук верхи на журавлі наздоганяє свиню, за ним летять птахи, закриваючи небо. Переплітаючись у контрапункті, звучить «Марш Будьонного» та «Все вище і вище». Свиня падає в море і потопає. Всі задоволені, раді, всі танцюють танок перемоги.
Якось зараз незручно говорити, що мультиплікат давав, м'яко кажучи, не дуже точне уявлення про майбутню війну. Адже, на жаль, цим грішили тоді й творці кіно натурного, акторського.
Недоліком фільму була його нечітка мовна фонограма; до того ж, один актор озвучував і Тук-Тука, і Жука. Дивно зараз читати й закиди критики (при загальній дуже позитивній оцінці: «Нова удача» «Вдалий дитячий фільм» і т. ін.), що малюнок надто «стилізований». Навпаки, малюнок цього фільму ще дуже нагадує «натуру», дещо натуралістичний.
Не можна також погодитись з одним із рецензентів, що ця картина стоїть на рівні фільмів Діснея. Це не зовсім так, у фільмі просто відчувається вплив Діснея, є навіть кілька запозичених у нього «гегів». Можливо, звідси йде і поодинокий негативний відгук про «Тук-Тука…» Мається на увазі виступ Корнія Чуковського 22 грудня 1935 року на Першій Всесоюзній конференції по плануванню дитячих художніх фільмів: «Мультиплікація — звичайно, найбільш болюче зараз місце. Вчора я із справжній жахом дивився на «Тук-Тука», тому що тут зібрано все те що ненависне мені в дитячому мультиплікаті. Драглистий, слабкий і в той же час хвацький малюнок. Я проти комізму, здійснюваного такими засобами, проти блюзнірства. Тут відсутня, на мій погляд, будь-яка культура…». Можна було б і проминути цю різко негативну оцінку, бо вона в цілому надміру суб'єктивна (тут нічого не поробиш, Чуковський людина емоційна, людина, що різко поділяє мистецтво на дві частини — ту, що йому подобається, і ту, що йому не подобається). Але ж, мабуть, було у ній те зерно, що примусило мультиплікаторів проаналізувати свою роботу, внести в неї певні корективи, примусило більш активно шукати не запозичене, а своє.
Що ж до об'єктивної оцінки «Тук-Тука…», то слід сказати — це успіх, і успіх чималий. Думається, що має рацію Г. Єлізаров, називаючи фільм «Тук-Тук та його товариш Жук» дуже цікавим твором, в якому «все свідчить про високий художній та технічний рівень». «Тук-Тук…» піднімався тоді над середньою продукцією радянської мультиплікації.
На жаль, Тук-Тук не став серійним героєм. Але це питання й досі на практиці у нас не вирішене, а до того, чи потрібний в нашому мультиплікаті серійний герой, ми ще повернемося і будемо мати нагоду поговорити про це"

 - Крижанівський Б. М. Мальоване кіно України. — Київ: «Мистецтво», 1968. — с. 58-59.

Посилання

Інформація про фільм на ресурсі "animator.ru" (рос.) 

Інформація про фільм у Вікіпедії

Додаткові файли

Фрагмент мультфільму з YouTube-каналу Довженко-Центру

Сюжет програми "Подробиці" на "Інтері" з фрагментами фільму

Мурзилка в Африці (1934)

У моєму блозі можна часто побачити ім'я В'ячеслава Левандовського. Безумовно, ця людина була, напевне, найбільш активною в порівнянні з іншими персоналіями ранньої української анімації. Проте Левандовський був не єдиним діячем в галузі української анімації тих часів.

На той час, коли Левандовський вже зневірився в тому, що йому дадуть бодай щось зробити в Україні, на київській фабриці "Українфільм" працював так званий "київський тріумвірат": Євген Горбач, Семен Гуєцький та Іполит Лазарчук (на той час ще активним не був). Є. Горбач та С. Гуєцький були учнями Левандовського, і після роботи поодинці над проектами Левандовського та ще кількома нехудожніми фільмами їм вдалося зробити власний фільм. Він був зроблений доволі великою командою з цілою групою художників-аніматорів, сценаристом та композитором. І ось мультиплікаційний цех "Українфільму" випустив у 1934 році фільм "Мурзилка в Африці". За основного персонажа було взято популярного у ті часи перонажа дитячого журнала "Мурзилка" - власне, Мурзилку. Точно сказати, що це за сутність - складно, адже у перших номерах "Мурзилки" він був собакою, а потім раптово став... хлопчиком. Власне, і у мультфільмі він постає перед нами у людському образі. Сценарій Є. Дубинського, на мою думку, не витримує критики чи порівняння із іншими анімаційними зразками тих часів. Мурзилка та Знайка читають в журналі "ПІОНЕР" про те, що "у Африці діти важко працюють", а далі - бачать на папері, мов у чарівному дзеркалі, як білий колонізатор примушує дітей носити важкі вантажі на корабель. Зокрема, показано, як одна дівчинка падає від втоми на землю, а колонізатор за це кидає ії до замкненого на замок куреню. Головні герої швидко сідають у літак власного виробництва та вилітають до Африки. Під ними прокручується карта, і невдовзі вони сідають на території африканського континенту. Після 8 хвилин місцями досить кумедної біганини дівчинку врятовано, колонізатор гине страшною смертю, герої (разом з врятованою дівчнкою) повертаються до СРСР. Мені важко не погодитись з Б. Крижанівським, який ствердив у своєму творі "Мальоване кіно України", що все у цьому фільмі має ще досить багато вад технічного характеру, а місцями виказує повний дилетантизм авторів.

Статистичні дані

Назва: "Мурзилка в Африці"

Дата випуску: 1934 рік
Режисери: Євген Горбач, Семен Гуєцький

Студія: Київська фабрика "Українфільм"
Країна: УРСР
Метраж: 295 м. = 10 хв. 45 с. (1 частина)

Сюжет

Популярні дитячі герої Мурзилка та Знайка припиняють пригноблення негритянської дівчинки колонізатором.

Команда

Євген Горбач, Семен Гуєцький - режисери

Є. Дубинський - автор сценарію

Євген Горбач, Семен Гуєцький, І. Клебанов, С. Крюков - художники-аніматори
Олександр Зноско-Боровський - композитор

Додаткова інформація

Графічний фільм, перший український звуковий мультфільм, що вийшов на екран. Зберігається у Державному фільмофонді Російської Федерації.

Відгуки

"Це був фільм «Мурзилка в Африці», поставлений Є. Горбачем та С. Гуєцьким за сценарієм Є. Дубинського.
Власне, це був перший український художній фільм зроблений не у техніці площинних маріонеток, а по-справжньому пофазно мальований... Робота над фільмом «Мурзилка в Африці» була, можна сказати, роботою всього мультиплікаційного цеху. Це було їхнє свято — адже вони все ж розпочали художній фільм. Це вже було — незалежно від художніх наслідків — перемогою. І навіть директор кінофабрики кидав всілякі збори та засідання, прибігав до мультиплікаторів та просив: «Хлопці, покажіть Мурзилку!» Йому, як і іншим, страшенно подобалась сама «магія фільму» — намальоване стає рухливим, живим. До того ж, все було не тільки рухливим, але й звуковим.
Тему цієї маленької картини не можна назвати виключно оригінальною... Африка була найбільш казкова частина світу на ниві мистецтва для дітей. І це легко можна зрозуміти. Та екзотичність флори і фауни поступалася в творах радянських митців іншому — боротьбі проти колонізаторів, боротьбі за визволення пригноблених африканців від ярма білих плантаторів. У дитячій літературі, у дитячому кіно поширеною темою була боротьба радянських школярів-піонерів за визволення маленького чорного хлопчика чи маленької чорної дівчинки з чіпких рук білого гнобителя-колонізатора. Це давало змогу показати і кмітливість та стійкість нашої дітвори, і її інтернаціоналізм. Показати у доступному для дітей вигляді. Шкода лише, що така сюжетна побудова потроху ставала штампом, загальним місцем.
Власне, і сценарій Є. Дубинського не дуже відходив від досить усталених колізій «африканської драматургії». У сценарії — само собою, і у картині — оповідалося, як група радянських дітей разом з Мурзилкою — смішним і симпатичним героєм з однойменного дитячого журналу, котрий набув величезної популярності,— мандрує до Африки, щоб визволити з неволі негритянську дівчинку Кане. Долаючи труднощі й перешкоди, вони виривають Кане з лабет пригноблювача-колонізатора.
Фільм цей мав ще досить багато вад технічного характеру, а місцями виказував і певний дилетантизм авторів. Але саме у роботі над «Мурзилкою в Африці» склалася група митців-однодумців, було створено єдиний мистецький організм. І це відразу ж далося взнаки"

Крижанівський Б. М. Мальоване кіно України. — Київ: «Мистецтво», 1968. — с.152.

Посилання

Інформація про фільм на ресурсі "animator.ru" (рос.) 

Інформація про фільм у Вікіпедії

Додаткові файли

Кадр з мультфільму (вища роздільність)

"Мурзилка в Африці" — ролик

Тук-Тук на полюванні (1930-1932, фільм не завершено)

Єдиний збережений кадр з фільму.

Статистичні дані

Назва: "Тук-Тук на полюванні"
Дата випуску: 1930-1932 роки, фільм не завершено

Режисер: В'ячеслав Левандовський

Студія: Одеська фабрика ВУФКУ
Країна: УРСР
Метраж: невідомий

Сюжет

Сюжет фільму невідомий, оскільки фільм, найвірогідніше, ніколи не було завершено.

Команда

В'ячеслав Левандовський - режисер, автор сценарію, художник-аніматор

Додаткова інформація

Графічний фільм, мав стати першим звуковим українським мультфільмом, найвірогідніше, не завершений. Відомостей про збереження фільму немає, доступний один кадр.

Остання робота В. Левандовського на ВУФКУ та в Україні в цілому.

Відгуки

"...Левандовський розпочав роботу над своїм третім художнім фільмом у техніці площинної маріонетки. Фільм мав зватися «Тук-Тук на полюванні» і вже мусив бути звуковим. Але… але Левандовському вже не судилося його закінчити... так, приміром, довго працюючи над фільмом «Тук-Тук на полюванні» і не закінчивши його Левандовський роками (роками!) чекав, що йому дозволять повернутися до роботи над цією картиною. І не дочекався. Як говориться, з нього висотали всі нерви, і він тяжко захворів…
Кінець кінцем В. В. Левандовський був змушений кинути незакінчений фільм, кинути справу своїх рук і серця — новонароджену українську мультиплікацію — і податися за щастям в інші краї."

 - Крижанівський Б. М. Мальоване кіно України. — Київ: «Мистецтво», 1968. — с. 62. 

Посилання

Інформація про фільм на ресурсі "animator.ru" (рос.) 

Додаткові файли

Єдиний доступний кадр (більш висока роздільність)

Варення з полуниць (1929)

Статистичні дані

Назва: "Варення з полуниць"

Дата випуску: 1929 рік
Режисер: В. Зейлінгер, Г. Злочевський, Д. Муха

Студія: Товариство друзів Радянського Кіно — ТДРК (Харків) та ВУФКУ
Країна: УРСР
Метраж: 122 м. = 4 хв. 26 с. (1 частина)

Сюжет

Кумедні пригоди двох малюків і ведмедика, які хотіли поласувати варенням.

Команда

В. Зейлінгер,  Г. Злочевський, Д. Муха - режисери-художники

Додаткова інформація

Перший український мультфільм, зроблений за допомогою об'ємної мультиплікації, не зберігся.

Відгуки

"...напіваматорська група ентузіастів, В. Зейлінгер, Г. Злочевський та Д. Муха — члени Товариства друзів радянського кіно, — зробивши перед тим кілька експериментальних роликів, випустили першу українську об'ємно-мультиплікаційну картину «Варення з полуниць». В цій картині, що йшла всього близько семи хвилин, оповідалося про кумедні пригоди двох малюків і ведмедика, котрі хотіли поласувати варенням. На жаль, картина «Варення з полуниць», зроблена у 1929 році, й досі залишається єдиною на Україні об'ємною мультиплікацією"

Крижанівський Б. М. Мальоване кіно України. — Київ: «Мистецтво», 1968.
— с. 59.

Посилання

Інформація про фільм на ресурсі "animator.ru" (рос.) 

Інформація про фільм у Вікіпедії

Мультагітпроп (8 серій, 1927-1930)

Дані про збірку фільмів

"Мультагітпроп" - збірна назва "мультиплікатів", фельєтонів, та анімаційних рекламних кіноанонсів, що робилися на ВУФКУ з 1927 до 1930 р. Зазвичай анонімні, вони збереглися у складі хронікальних кіножурналів 1929–1930 рр.: «Кінотиждень ВУФКУ», «Кінотиждень» і «Кіножурнал», сюжети яких передували демонстрації фільмів у кінотеатрах.

Всі мультфільми були відреставровані Довженко-Центром.

Список фільмів

                                               

Державна позика (1928)

Статистичні дані

Назва: "Державна позика"

Дата випуску: 1927 рік
Режисер: невідомий

Студія: ВУФКУ
Країна: УРСР
Метраж: невідомо

Сюжет

Коротка анімаційна реклама, що переконує громадян СРСР вкладати кошти в Державний Банк.

Додаткова інформація

Один з двох "мультиплікатів" серії "Мультагітпроп", який доступний у відкритому доступі.

Одинадцятий (1928)

Статистичні дані

Назва: "Одинадцятий"

Дата випуску: 1927 рік

Режисер: Дзиґа Вертов, Євген Макаров

Студія: ВУФКУ
Країна: УРСР
Метраж: невідомо

Сюжет

Анімований анонс до фільму Дзиґи Вертова "Одинадцятий".

 

 

Прогульник (1929)

Статистичні дані

Назва: "Прогульник"

Дата випуску: 1929 рік

Режисер: Ройтман

Студія: ВУФКУ
Країна: УРСР
Метраж: невідомо

Сюжет

Осуд прогульників як ворогів СРСР.

Додаткова інформація

Один з двох "мультиплікатів" серії "Мультагітпроп", який доступний у відкритому доступі.

Палац мистецтв СРСР (1930)

Статистичні дані

Назва: "Палац мистецтв СРСР"

Дата випуску: 1930 рік

Режисер: Микола Ходатаєв (?)

Студія: ВУФКУ
Країна: УРСР
Метраж: невідомо

Сюжет

Утопія про новий Палац мистецтв.

Посилання

"Мультагітпроп" на сайті Довженко-Центру

"Мультагітпроп in Jazz" на сайті фестивалю "Linoleum"

Додаткові файли

Всі кадри, використані у статті у високій роздільності

"Державна позика" (1928) - ролик

"Прогульник" (1928) - ролик

Казка про Білку-хазяєчку та Мишу-лиходієчку (1928)

Статистичні дані

Назва: "Казка про Білку-хазяєчку та Мишу-лиходієчку"

Дата випуску: 1928 рік
Режисер: В'ячеслав Левандовський

Студія: Київська фабрика ВУФКУ
Країна: УРСР
Метраж: близько 150 м. = 5 хв. 28 с. (1 частина)

Сюжет

Розповідь про працьовиту білку, що збирає собі запаси на зиму, та злодійкувату мишу, яка намагається їх у білки вкрасти.

Команда

В'ячеслав Левандовський - режисер
Б. Туровський - автор сценарію

Володимир Дев'ятін, В'ячеслав Левандовський - художники-аніматори

Додаткова інформація

Графічний фільм, найімовірніше, не зберігся. Виконаний у техніці шарнірних маріонеток.

Відгуки

"Але ще кращою, вивершеною у всіх компонентах, особливо щодо руху, була наступна невеличка картина В. Левандовського "Казка про білку-хазяєчку та мишу-лиходієчку", поставлена у 1928 році за сценарієм Б. Туровського. Це також екранна версія народної казки — кінорозповідь на 150 метрів про хазяйновиту й працьовиту білку, що збирає собі запаси на зиму, та про ліниву та злодійкувату мишу, яка запасів не робить, а все намагається поцупити харчі з білчиної комори.
Фільм зачаровував технікою виконання, витонченістю засобів, вишуканістю та вивершеністю рухів. Адже дійсно В. Левандовський був справжнім чарівником, чаклуном руху. В цій мініатюрі його білочка, котра насправді мала лише два профільні варіанти, робила такі рухи, що у найдосвідченішого глядача виникала ілюзія, ніби вона поверталася навколо себе — поверталася через фронтальне положення!... Певно, недаремно він (Левандовський) в молодості займався і балетом, і музикою. Він вивчив рухи власним тілом, власним "мікроскопом душі"

Крижанівський Б. М. Мальоване кіно України. — Київ: «Мистецтво», 1968. — с. 60-61.

Посилання

Інформація про фільм на ресурсі "animator.ru" (рос.) 

Інформація про фільм у Вікіпедії

Українізація (1927)

Кадр з книги "Мал. кіно України"

Статистичні дані

Назва: "Українізація"

Дата випуску: 1927 рік
Режисер: В'ячеслав Левандовський

Студія: Центральна мультиплікаційна майстерня ВУФКУ
Країна: УРСР
Метраж: невідомо, тривалість - близько 10 хвилин

Сюжет

Дані про введення української мови як офіційної в УРСР.

Команда

В'ячеслав Левандовський, Володимир Дев'ятін - режисери, художники-аніматори

Додаткова інформація

Графічний фільм, зроблений методом розшарнірених площинних маріонеток. Не зберігся, проте зберігся. Відомостей про вихід на екран нема.

Відгуки

"Спільно з В. Девятіним... В. Левандовський зробив і кінофільм «Українізація». За темою він був присвячений введенню української мови як офіційної у різних «справах», українізації кадрів, що працювали тоді на Вкраїні. Преса схвально оцінювала мультфільм..."

Крижанівський Б. М. Мальоване кіно України. — К.: Мистецтво, 1968.
— с. 59.

"…наш український кадрозйомщик тов. В’ячеслав Левандовський… у своїй останній роботі «Українізація» дає окремі епізоди, надзвичайно майстерно та виразно зроблені"

Витяг із невідомого періодичного видання 

Посилання

Інформація про фільм на ресурсі "animator.ru" (рос.) 

Інформація про фільм у Вікіпедії

Додаткові файли

Єдиний збережений кадр (більш висока роздільність)

Казка про солом'яного бичка (1927)

Статистичні дані

Назва: "Казка про солом'яного бичка"

Дата випуску: 1927 рік
Режисер: В'ячеслав Левандовський

Студія: Одеська фабрика ВУФКУ
Країна: УРСР
Метраж: невідомо, тривалість - близько 10 хвилин

Сюжет

Екранізація народної казки про солом'яного бичка.

Команда

В'ячеслав Левандовський - режисер, автор сценарію, художник-аніматор

Додаткова інформація

Графічний фільм, зроблений методом розшарнірених площинних маріонеток. Не зберігся, проте збереглися окремі кадри.

Відгуки

"Понад чотири десятиріччя тому, В 1927 р., на екранах вперше з'явився український радянський мультиплікат. Художній мультиплікат. Це була екранізована «Казка про солом'яного бичка».
Все, чисто все у цьому фільмі було зроблено розумом, хистом та руками В. В. Левандовського — і начерк сценарію, і ескізи персонажів, і тисячі малюнків, і зйомка цих малюнків на кінострічку... Від «Казки про солом'яного бичка» лишилися окремі кадрики, репродуковані у газетах, журналах, книжках. Судячи з них та зі спогадів тих, хто бачив картину, це був досить цікавий, а головне, оригінальний за образотворчим вирішенням фільм. Симптоматичним був уже і сам вибір народної казки, мудрої та веселої, для першого художнього мультфільму, і вразливий малюнок персонажів, зроблений у добрій народній традиції. Не менш цікавими були і пошуки прийомів зйомки.
Всі, хто бачив фільм, в один голос твердять, що це була цікава й мистецька річ" 

Крижанівський Б. М. Мальоване кіно України. — К.: Мистецтво, 1968.
— с. 60.

"Нам довелося бачити кілька мультиплікаційних персонажів… Маленькі паперові фігурки тварин, що складаються з шарнірно з'єднаних частин, вони і тепер Дивують своєю виразністю і філігранністю технічного виконання, чудово відтворюють ілюзію руху"

Олександр Шимон, очевидець фільму

Посилання

Інформація про фільм на ресурсі "animator.ru" (рос.) 

Інформація про фільм у Вікіпедії

Додаткові файли

Єдиний доступний кадр (більш висока роздільність)

Десять (1927)

"Десять" - якщо вірити книзі пана Б. Крижанівського "Мальоване кіно України" - є першим мультфільмом, зробленим в Україні. Відомостей про цей фільм мені вдалося знайти небагато. 

Зроблений групою ентузіастів на чолі з В. Левандовським, якому рік тому вдалося переконати керівництво ВУФКУ відкрити мультиплікаційну майстерню на чолі з ним, цей ігровий фільм використовував анімацію (напевне, улюблений Левандовським метод розшарнірених маріонеток) для показу "живих діаграм". На жаль, коли Україна була під гнітом Радянського Союзу, керівництво студій заглушало натхненні потяги багатьох осіб, і українські мультиплікатори не були виключенням. Їх примушували знімати "ширвжиткові" фільми, які за наявності вибору ніхто, мабуть, і не дивився би. Сюжет і цієї картини є досить типовим для 20-х років. Проте відсутність художньо-культурної цінності не відміняє цінність історичну, хай і обмежену, оскільки на цю картину все одно були витрачені сили, творчі потяги та час авторів. Шануймо ж це!

Ніяких відомостей ані про вихід на екран, ані про збереження фільму немає.
 

Нижче ви знайдете повні статистичні дані про мультфільм.      

Статистичні дані

Назва: "Десять"
Інші назви: "Десять років", "10"

Дата випуску: 1927 рік (можливо, на екран не вийшов)
Режисер: В'ячеслав Левандовський

Студія: Центральна мультиплікаційна майстерня ВУФКУ
Країна: УРСР
Метраж: 1055 м. = 38 хв. 27 с. (3 частини)

Сюжет

Демонстрація здобутків Радянського Союзу за допомогою рухомих карт та діаграм.

Команда

В'ячеслав Левандовський - режисер, автор сценарію

Володимир Дев'ятін, В'ячеслав Левандовський, Є. Дубинський - художники-аніматори

Макаров - оператор

Додаткова інформація

Документальний фільм з елементами анімації, не зберігся. За даними ресурсу "animator.ru" фільм на екран не вийшов. Заснований на матерілах Держплану УРСР.

Відгуки

"Чи один працював тоді Левандовський на Україні? Ні, не один. Були й інші ентузіасти мальованого кіно — оператор Макаров, художник-режисер В. Девятін, Є. Дубинський, Б. Туровський. Спільними зусиллями на чолі з Левандовським вони зробили до десятиріччя Великої Жовтневої революції досить довгу — понад тисячу метрів — комбіновану картину «Десять» (або «Десять років»). В цій картині в різних епізодах хронікально-документальний матеріал поєднувався з мультиплікаційною графікою. Зроблена за матеріалами Держплану, картина «у живих діаграмах» показувала здобутки Жовтня. Журнал «Кіно» писав: «10» — не тільки масовий агітатор за Радвладу — це перший культфільм статистики революційного будівництва УРСР». На жаль, «Десять», як і інші мультиплікації двадцятих років, не збереглися…"

 - Крижанівський Б. М. Мальоване кіно України. — Київ: «Мистецтво», 1968. — с. 58-59.

"10" — не тільки масовий агітатор за Радвладу — це перший культфільм статистики революційного будівництва УРСР"

- Журнал "Кіно" 

🔺 Автор буде вдячний, якщо хтось надасть номер випуску журналу "Кіно", що містить інформацію про мультфільм "Десять".

Посилання

Інформація про фільм на ресурсі "animator.ru" (рос.) 

Інформація про фільм у Вікіпедії

Замість привітання

Нещодавно я вирішив створити блог про українську анімацію. Мені відомо про існування ще кількох блогів на цю тему, проте мені б хотілося підійти до теми вітчизняної анімації інакше.
У своєму блозі я постараюся робити акцент більше на українських мультфільмах 1920-х - 1930-х років, а не на сучасну анімацію. Безсумнівно, зараз сучасна українська анімація розвивається украй стрімко та випущено досить багато визнаних стрічок, проте тема ця добре розкрита в інших тематичних блогах, зокрема блозі Сергія Гребенюка (http://ukranimation.blogspot.com). Також я буду публікувати повну інформацію, яку тільки буде можливо знайти про кожен мультфільм, включно з відео та фото.